Сторінка для батьків

  Шановні,  батьки! 
Ця вкладка зроблена саме для Вас, з ініціативи Ваших дітей.
Можливо Ви не знаєте, як Ваші діти Вами пишаються, як Вас люблять і поважають. На цій вкладці Ви знайдете слова вдячності від Ваших дітей, поради психолога щодо виховання  дітей.
Цікавим є той факт, що коли ми проводили з Вашими дітьми вправу «20 хочу» майже всі діти писали, що хочуть щоб батьки були здорові, довго жили. Тобто Ваші діти піклуються про Вас, хочуть бути на Вас схожими.
Сподіваюсь, що Вам буде приємно читати, що пишуть Ваші діти, а мої поради будуть корисними.
З повагою практичний психолог ліцею О.В. Хорунжа 



Ми пишаємося Вами!


Наша історія розпочалась  ще задовго до мого народження. Мене ще не було, а ви  вже чекали так, як не чекають нікого й ніколи, ну звичайно після народження моєї сестри. Ви вже любили мене всім серцем. Ти, тату, прикладаючи вухо до маминого  живота. І , мамо, носячи мене під своїм серденьком. Я точно знаю, що коли я і моя сестричка з`явилися у цьому світі, то ви були без тями радісні або навіть заплакали. Я пам`ятаю ваші руки з самого дитинства, коли мене підкидали до найвищих небес, я знала, що мене завжди спіймаєте. Ви завжди терплячі і знаєте, як про мене подбати. Можете підтримати хорошою порадою і хорошим словом.
   Мої батьки! Я знаю як ви багато працюєте,  ви це робите для нас і я за це вам вдячна. Ви завжди радієте за мої успіхи і робите все, щоб я гордилася вами і я горджуся тому, що ви робите один одного щасливими. Ви поважаєте мій вибір і хоч мама вже забрала найкращого чоловіка, в майбутньому, я хочу знайти такого, що буде схожий на тебе, тату. Мої рідні, мої кохані. Ви моя опора і навіть тільки тому, що ви  тато і мама. Ви мої янголи-охоронці, моя фортеця. Кожній людині потрібні батьки:  мама, тато, а не просто слова. Якщо в мене запитають: чиї батьки найкращі, то я відповім, що мої. Можливо це не зовсім так, але я патріот своїх батьків.
Шелест Наталія




Чому я пишаюсь своїми батьками? Цікаве питання… та на нього немає однозначної відповіді. Хіба є така дитина, яка не пишається своїми батьками?
Моя мама все своє життя ходить до школи. І не тому, що у неї немає освіти, а тому, що моя мама вчителька. Не просто вчителька, а психолог. До моєї мами звертаються за порадою і дорослі і діти. Мама  допомагає всім,  у неї вистачає часу для всіх:  для мене і мого брата, для мого тата і для дідуся і бабусь. Люблю смачні страви, які з любов’ю готує нам мама.
Мій тато. Мабуть немає такого комп’ютера чи ноутбука якого б він не налаштував. Немає такої задачі чи вправи з математики, яку б тато не вирішив.
Він вміє все: майструвати, ловити рибу і просто бути татом.
Мої батьки разом 15 років. Вони турбуються про мене, вони мене люблять. Звідки я це знаю? Я це бачу, я це відчуваю. Я дякую своїм батькам за те, що вони є, за те, що вони моя підтримка. Мої батьки найкращі!

Хорунжа Софія

Я дуже люблю своїх батьків. Дякую за те, що вони є в моєму житті. Дякую татові за підтримку та мудрі настанови. Мамі присвячено вірш:

Дякую матусю, що життя дала!
Що завжди захищала як могла,
Що виростила в любові і добрі.
І мудрі настанови давала ти мені...
Я вдячний за все тобі рідненька,
Найкраща й найдобріша в світі ненька!
Я вдячний за недоспані тобою ночі,
Коли сиділа на колискою, стулюючи очі...
Я вдячний за твої тяжкі старання.
Пробач, якщо приносив невдачі і зітхання,
Пробач за все, що неправильно роблю...
Мама, я тебе люблю!
Дякую за пісню колискову,
За віру, за любов, за настанову,
За доброту, за щедрість, за життя,
За ту підтримку, що одержав я!
Сміленко Вадим


Ігнатьєва Олена


Вірш про батьків

Такі веселі й неповторні
Чудові, милі, чарівні
Обличчя їхні щастям повн
Та думи в них гомуль сумні
Чомусь всміхаються крізь сльози
І часто в них болить душа
Буває в Бога щастя просять
І не лякає їх гроза
Коли хлопоче злива люта
Співають радісні пісні
Лихого слова не почути
Хоч й не найкращі наші дні
Я їх любитиму довіку
За них життя своє віддам
Я їм дістану з нема зірку
І щастечка свого я дам
Рідненький тату! Люба ненько
Ви, мов те сонечко веселе
Сігрієте мов серденько
Коли надії вже не стане
Усмішка мамина безцінна
А татові поради мудрі
Бувало з ними я не згідна
Та все ж таки ціную любих
Безцінний скарб усього світу
Щасливі усмішки батьків
Вони,кохані й найрідніші
Лиш нас завдячують життям
А почуття вних найщеріші
Без них нема мого бутія

Уманець Інна


«Без сім’ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити. Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих прикрощів не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала - завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.
       Моя сім'я — це тато, мама, сестра Таня. Мама і тато багато працюють, і тому я дуже ціную години, коли ми буваємо разом. Вони намагаються виділити час, щоб поспілкуватися зі мною і Танею, хоч вона вже й доросла. Найбільш мені подобається, коли ми їдемо на кілька днів порибалити. Я, сестра і тато рибалимо, а мама готує чудову юшку. Але рибу чистимо ми, бо справжній рибалка повинен сам приготувати рибу: тільки тоді  вона дуже смачна. Я справді, дуже люблю своїх батьків. Тільки вони зможуть мене зробити щасливою, якщо будуть здорові і все буде добре.
Завжди старатимусь, щоб ніколи не засмучувати свою неньку і тата…Адже, вони найдорожчі для мене. Люблю Вас! 
                                                                                                                              Білошицька Анна

"Мама"- це слово звучить на вустах кожної дитини. Здавалося б, всього одне слово, а скільки тепла в ньому. Адже Мама дала життя,з самого початку від народження вона піклується про свою дитину, оберігає, навчає хорошим манерам. І навіть,коли дитина вже доросла,має свою сім'ю, Мама все одно піклується про неї,як про свою маленьку,беззахисну малечу.І буде піклуватись,до кінця своїх днів.
Дуже"класно" мати старшу сестру! Яка маючи свій власний досвід, підскаже, як найкраще зробити, розповість про своє "перше кохання", про свої шкільні пригоди, помилки, за які батьки карали...Тільки ми з сестрою можемо годину говорити, сміятись, а через хвилину вже битись, сваритись, а потім обійматись і говорити "Ти моя маленька дурочка,і за це я тебе кохаю". Тільки вона прийшовши ввечері додому від подруги, сфотографує мене, як я сплю. Але це моя сестра,і я її кохаю!
В мене є чудовий Тато. Ніколи не забуду, як він кожного дня, як я була в початкових класах, питав "Читала?", "Писала?", "Я йду перевіряти!". І я бігла повторяти, але знала, що якщо я не вивчила, не написала, то він не буде сварити, тому що я його маленька улюблена донечка. Я знаю,як мій Тато полюбляє слухати мене, коли я співаю. Для нього мій спів гріє серце.
Я вважаю, що сім'я-це головне в житті. Адже для своєї сім'ї, ви найкращі, найкоханіші. І попри всі ваші помилки, негаразди Сім'я зрозуміє вас та підтримає.
Сова Світлана


РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ В ОХОРОНІ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ
Уважно подивіться на свою квартиру, двір, у якому грають діти, з точки зору безпеки для їхнього життя та здоров'я.
Визначте з дитиною місце та види ігор у дворі. Не дозволяйте дітям розпалювати у дворах багаття, користуватись піротехникою. Поясніть, що може призвести до травми.
Не дозволяйте дітям гратися з бродячими кішками та собаками. Тварини можуть бути хворими, це призведе до серйозних захворювань.
Навчіть дитину, як треба поводитися зі сторонніми людьми. Поясніть, що їй не можна брати солодощі, подарунки, заходити в чужі квартири, підвали, когось кликати.
Звертайте увагу на друзів своєї дитини, але сильно не опікуйте її. Дайте відчути дитині, що вона - особистість, у неї є право на своє «Я».
Ставтесь до дитини з довірою, будьте щирі з нею, і ви будете знати про все, що з нею відбувається.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ДЛЯ АКТИВНОЇ УЧАСТІ В РОЗВИТКУ ДИТИНИ
Організуйте спільну діяльність із дитиною.
Беріть участь у масових і спортивних заходах разом з дітьми.
Створюйте умови для проведення дозвілля з дитиною та її друзями.
Розповідайте дитині про себе цікаві історії, які з вами відбувались у дитинстві.
Розповідайте дитині про профілактику шкідливих звичок та їх згубний вплив на організм.
Організуйте вільний час дитини.
Цікавтесь її друзями, про те, як вона провела день.
Обговорюйте разом книгу, телевізійну передачу, статтю в газеті.
Відвідуйте спільно кінотеатр, театр, музей, парк.
Визначайте умови для розвитку здібностей дитини.
Формуйте поняття про правові обов'язки та відповідальність.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ІЗ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
Не позбавляйте дитину посильної для неї праці.
Ви хочете, щоб ваша дитина допомагала вам удома,  - «не відганяйте» дитину від себе, коли вона вам хоче допомогти, навіть якщо вона вам «заважає».
Ви хочете, щоб ваша дитина була чуйною, добрим товаришем і вірною іншому - створіть умови, коли б вона трудилась разом з іншими й училась допомагати людям.
Ви хочете, щоб ваша дитина була розумною, освіченою, - привчайте її щодня виконувати посильні вимоги в розумовій праці.
Ви хочете, щоб ваша дитина дотримувалась гігієни розумової праці - формуйте навички виконання режиму в навчальному навантаженні, повноцінному відпочинку, фізичній праці, достатньої рухової активності.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПРО ТЕ, ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД ПРАВОПОРУШЕНЬ
Дитина має право бути самою собою. Не порівнюйте її з іншими.
Дитина має право зробити свій вибір. Не командуйте нею, не принижуйте.
Дитина має право на помилку. Вона справиться з труднощами, якщо ви допоможете їй. Не загрожуйте й не залякуйте її.
Дитина має право бути потрібною. Не обвинувачуйте її в тому, що в дорослих багато проблем.
Дитина має право бути доброю. Не критикуйте дитину. Допомагайте дитині думати про себе добре.
Дитина має право бути улюбленою. Навчіть дитину любити себе й інших.
Просто любить її за те, що вона є!
Дитина має право на життя. Вселяйте в дитину віру, надію, оптимізм!

 «Мобільні телефони – переваги і недоліки»
Нові дослідження шведських учених ще раз засвідчили – мобільні телефони можуть шкідливо впливати на клітини мозку, особливо користувачів до 19 років.
Ще у 1998-1999 роках вчені Великобританії відмовилися від безпосереднього використання мобільних телефонів, надавши перевагу спеціальним комплектам. Науковці, примушуючи піддослідних мишей «користуватися» мобілками, простіше кажучи, опромінювали їх електромагнітними хвилями на кшталт тих, які використовуються у цих мобільних телефонах, твердять, що ці шкідливі коливання здатні змінювати структуру ДНК гризунів та навіть ушкоджувати хромосоми, а, відповідно, не можуть бути безпечними для людини. За словами британців, використання мобільних телефонів може викликати втому, тривогу, головні та вушні болі, зниження імунітету, втрату пам’яті, хворбу Альцгеймера та ракові пухлини мозку. А ще мобілки мають здатність притягувати електричні розряди. Пам’ятаєте, як при сходженні на Говерлу блискавка вдарила в мобільний телефон одного з охоронців Президента В. Ющенка? Окрім цього, подейкують, начебто в Китаї група туристів отримала опіки від удару блискавки тільки через те, що один із них вирішив у цю мить зателефонувати. «Мобільник» виявився чудовим блискавковідводом. Науковці університету Лунда (Швеція) після найновіших досліджень дійшли висновку, що навіть найнижчі рівні електромагнітного опроміненення зі стандартних мобільних телефонів можуть викликати пошкодження нейронів мозку.
А ось думка доцента кафедри радіотехніки Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича Олега Жука:
Мобільний телефон – це маленька радіостанція, електронний прилад, який постійно, навіть тоді, коли ви ним не користуєтесь, випромінює електромагнітні хвилі. Він весь час шукає зв’язок із найближчою передавальною релейною антеною, так званий стільник. Це легко перевірити. Зверніть увагу, на стільки вистачає заряду акумулятора тоді, коли ви цілий день знаходитесь вдома, і тоді, коли подорожуєте або просто гуляєте з телефоном у кишені, звичайно ж, за однакової умови розмов з іншими абонентами. Ви неодмінно помітите, що під час руху заряд батареї закінчиться набагато швидше, ніж тоді, коли телефон постійно буде лежати  на одному місці. Саме тому медики не рекомендують користуватися засобами зв’язку під час ходи або у транспорті, що їде. Адже тоді телефон випромінює найбільш потужні електромагнітні хвилі, постійно шукаючи з’єднання з найближчою сотою, а відповідно, має найбільший вплив на організм людини.
Отже, можна сказати, що ваш мобільник – це розумна «істота», яка самостійно проводить опитування та обирає антену, від якої сигнал найпотужніший. Крім того, телефон автоматично регулює силу власного випромінювання, залежно від місця розташування стільника. Себто у сільській місцевості, де антен не так багато і телефонам доводиться працювати в посиленному режимі, вплив електромагнітних хвиль на людину буде значно більший, ніж у місті.
Отож робіть висновки, шановні читачі, самі. Але про всяк випадок даємо кілька порад власникам мобільних телефонів:
– користуйтесь спеціальними чохлами для телефонів, це не тільки допоможе зберегти ваш апарат в ідеальному стані, але й захистить від непотрібного опромінення;
  тримайте телефони подалі від тіла, аби вони не могли впливати на біоритми вашого організму;
– розмови з іншими абонентами мають бути якомога коротшими. Пам’ятайте, що тут, як і з алкоголем, часте та затяжне вживання може перетворитися на невиліковну хворобу;
– не говоріть під час руху. Коли ви їдете в транспорті, колосальний вплив відбувається на мозок, а коли йде пішки, електромагнітні хвилі ще й впливають на хребет;
Бажаємо, щоб використання мобільного телефону було для Вас приємним і необхідним.
  «Комп’ютер: переваги та недоліки»
У наш час стрімко розвивається техніка, з’являються нові інформаційні технології. Здавалося б, не так уже й давно персональні комп’ютери були дивиною, а зараз вони є майже в кожному офісі, магазині. Все більше комп’ютерів з’являється вдома, мобільні телефони за своїми можливостями наближаються до комп’юерів, у яких є все – від органайзера до ігор. Звичайно, комп’ютери значно полегшують наше життя – в цьому їх безперечний «плюс». Про переваги комп’ютерів знають навіть малюки.
Але поряд з тим:
Працюючи в приміщенні, комп’ютер суттєво змінює якість цього внутрішнього середовища, а саме:
– підвищуються температура приміщення (якщо в приміщенні знаходиться кілька комп’ютерів, різниця може становити до 10oС);
   підвищується шум;
  змінюється природне співвідношення важких та легких аероіонів – в природі воно врівноважене, а якщо працює комп’ютер, в повітрі переважають важкі аероіони, що може призвести до появи головного болю, сонливості, апатії, передчасної стомлюваності тощо;
– відіомонітор на базі електронно-променевих трубок є джерелом випромінювання електромагнітного поля різної частоти: найбільше випромінювання здійснює бокова і задня панелі відеомонітора.
Люди, які часто працюють чи грають за комп’ютером, помічають, що в них болить спина від сидіння у статичній позі, шкідливо діє також випромінювання екранів комп’ютерів тощо. Тобто люди найбільше звертають увагу на шкідливість комп’ютерів для фізичного здоров’я.
А як комп’ютери діють на психіку людей?
На це все більше звертають увагу лікарі та вчені. Дехто вважає, що лише на Заході зафіксовано випадки так званої залежності від комп’ютерів, яка іноді стає схожою на залежність від наркотиків. Але в цьому ми вже сьогодні швидко наздоганяємо Захід: випадки залежності від комп’ютерів є і в нашій країні. Існує чотири стадії розвитку психічної залежності від комп’ютерних ігор:
                стадія легкого захоплення;
                стадія захопленості;
                стадія залежності;
                стадія прихильності.
Спершу захоплення проходить етап адаптації, людина «входить» в азарт, потім настає період різкого зростання, швидкого формування залежності. Залежність сягає максимуму, це залежить від індивідуальних особливостей особистості й середовища. Далі сила залежності на якийсь час залишається стійкою, а відтак іде на спад,знову фіксується на певному рівні й залишається стійкою тривалий час. Цікаво, що навіть після усвідомлення практичної марності ігрової діяльності людина не може повністю відмовитися від неї. Це доводить наявність досить високої стійкої психологічної залежності від комп’ютерних ігор, хоча її «глибина» і сила впливу на людину після проходження «кризи» вже не такі сильні. І головне для тих, хто вже в залежності – пам’ятайте, вирішальний фактор у подоланні комп’ютерної залежності – робота над собою.
Вільний час – це частина часу дитини, в період якого проходить формування особистості, спрямованого на її всебічний і гармонійний розвиток.
 Культурно-дозвіллєва діяльність є процесом створення, розповсюдження й множення духовних цінностей. Ця думка підтверджується таким визначенням: «Культурно-дозвіллєва діяльність є спеціалізованою підсистемою духовно-культурного життя суспільства, що функціонально об'єднує соціальні інститути, покликані забезпечувати розповсюдження духовно-культурних цінностей, їх активне творче освоєння людьми у сфері вільного часу з метою формування творчо активної особи .
 Аналізуючи сутність вільного часу, Н.Ф. Аксютин виділив ознаки, які розкривають його сутність:
 Перша ознака  полягає в можливості мати у своєму розпорядженні вільний час, звільнений, умовно кажучи, від необхідної діяльності. Це ознака містить у собі важливу характеристику як самоцінність проведення часу, що відчувається особою як вільна діяльність. В організаційному плані важливо мати на увазі, що основною цінністю вважається не сама можливість «робити, що хочу» в процесуальному аспекті, а об'єктивний зміст і суспільна цінність, тобто якою мірою вільна діяльність сприяє всебічному розвитку особистості.
 Друга ознака припускає, що свобода вибору занять на власний розсуд більша, ніж в інших сферах життєдіяльності людини. Інакше - вільний час не має жорсткої правової, технологічної й соціальної регламентації, характерної для сфери робочого часу.
 Третя ознака характеризується зміною видів діяльності у вільний час, взаємозамінністю занять, їх вільним чергуванням і послідовністю. Ця ознака багато в чому обумовлена пошуком різних форм самореалізації, необхідністю зміни емоційно-духовних станів, фізичного й інтелектуального напрямів
 Четверта ознака – безпосередня спрямованість вільного часу на саморозвиток особи як узагальнююча, інтеграційна характеристика її сутності, у якій міститься вся решта ознак.

 Дозвілля – це діяльність людини, що обирається за власним правом, обмежена часом і вільна від необхідності працювати для задоволення матеріальних потреб.
 Жорж С’ю вважав, що дозвілля має чотири різновиди: рекреаційне, практичне, культурне, соціальне.
 Рекреаційне дозвілля передбачає заняття пов’язані із фізичними та розумовими навантаженнями, сприяє фізичному розвитку.
 Практичне дозвілля – це створення предметів ужиткового характеру, речей декоративно-ужиткового характеру (одяг, ремонт квартири, удосконалення інтер’єру, квітникарство, садівництво).
 Культурне дозвілля – спрямоване на інтелектуальний розвиток особистості, наближення людей до естетичних, духовних цінностей.
 Соціальне дозвілля передбачає, перш за все, здійснення комунікації в процесі сімейного дозвілля, виховання дітей, спілкування за межами дому, що сприяє соціалізації людини.
 Дозвілля виконує такі функції :
- психологічну: полягає в тому, що дозвілля є розвагою, грою, а також немалу роль відіграє у розвитку особистості;
- соціальну: залежно від економічного статусу проведення дозвілля та від фінансового стану людини, що є показником її престижу;
- терапевтичну: полягає в тому, що дозвілля забезпечує відновлення, оздоровлення, реабілітацію людського організму;
- економічну: активного розвитку набула індустрія дозвілля, найбільше вона розвинена у ігровому дозвіллі.
 Для кожного елементу в структурі вільного часу характерним є відпочинок і відновлення сил. В організації і проектуванні тих або інших форм вільного часу людина повинна чітко уявляти, що є визначальним, домінуючим у цьому процесі, а що виконує допоміжну, підлеглу роль. Не тільки зміст впливає на структуру вільного часу, а й структура впливає на зміст. Якщо творча діяльність є провідним компонентом структури, то це гармонізує весь зміст вільного часу, робить його насиченим більш прогресивними видами діяльності. І навпаки, якщо основним компонентом структури є дозвілля, пов'язане переважно з різними видами відпочинку й розваг, то це збіднює зміст вільного часу. Природно, що соціальна сутність вільного часу при такому розмежуванні не змінюються, обидві складові частини необхідні для розвитку людини (дитини).
 Спрямований на всебічний та гармонійний розвиток особистості, вільний час у кожному конкретному випадку виконує специфічні функції. У перекладі з латинської мови слово „функція” означає «обов’язок, коло діяльності, призначення, ролі» .
Домашнє завдання батькам
 За допомогою тесту спробуйте перевірити, чи справляєтесь ви з таким складним і відповідальним завданням, як формування особистості, чи прагнете зрозуміти дитину, пізнати її, чи можливо, Вам потрібно змінити стосунки з дитиною?
 Тест "Які Ви батьки?"
 Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :
 1. Скільки разів тобі повторювати?
 2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?
 3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?
 4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?
 5. Які в тебе чудові друзі?
 6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?
 7. Ти моя надія і опора!
 8. Ну, які в тебе друзі?!
 9. Про що ти думаєш?
 10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!
 11. А як ти вважаєш, сину(доню)?
 12. У всіх діти як діти, а ти?!
 13. Який(а) ти у мене чемний(а)!
 Аналіз результатів:
 Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.
 7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.
 9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.
 11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас
 13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси.

Вправа для батьків. Коли ти думав, що я не дивлюсь...
 (Автор невідомий)
 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти повісив мій перший малюнок на стіну, i я захотів намалювати ще один.
 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти годуеш бездомного котика, i я подумав, що добре піклуватися про тварин.
 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що ти печеш мій улюблений пиpiг, i я зрозумів, що навіть мале може бути особливим.
 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я чув як ти молився, i я пoвipив в те, що існує Бог, з яким можна поговорити будь-коли.
 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я відчув, як ти поцілував мене перед сном, i я відчув себе коханим.
 Коли ти думав що я не дивлюсь, я побачив, як сльози капали з твоїх очей, i я зрозумів, що іноді буває боляче, й це нормально – плакати.
 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я побачив, що тебе турбує мое життя, i я захотів стати тим, ким маю стати.
 Коли ти думав, що я не дивлюсь, я дивився … та захотів подякувати Toбi за все те, що ти робив, коли думав, що я не дивлюся.

Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації . 
 Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.
 Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог.
 Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.
 Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її.
 Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
 • Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
 • Не ставте забагато запитань.
 • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
 • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
 • Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
 • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
 • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.



Поради для батьків
Десять заповідей для батьків:
 • Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.
 • Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.
 • Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
 • Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.
 • Не принижуй!
 • Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
 • Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.
 • Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
 • Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
 • Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.
 Пам'ятайте:
 • Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
 • Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
 • Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.
 • Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.
 • Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
 • Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
 • Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
 • Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
 • Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
 • Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.


 Стати батьками - дуже легко. Бути батьками дуже важко.
Коли і з чого починається батьківство? Воно починається з прийняття рішення про те, що ми хочемо мати дитину і готові стати батьками. Це відбувається по-різному в кожній сім’ї. у кращому випадку ми плануємо мати дитину і заздалегідь готуємося до її появи на світ. Здоров’я, емоційний стан та інтелектуальний розвиток дитини залежить від стану фізичного та психічного здоров’я матері під час усього періоду вагітності, а успішність розвитку дитини - від умов життя.
Найголовніше у житті дитини – це любов до неї з боку батьків та тих людей ,що її оточують. Важливу роль відіграє і свідоме ставлення до батьківства, грамотність у виконанні своїх батьківських обов’язків. Отже, зазирнемо у світ батьківської любові та світ знань про батьківство.
З першого моменту життя дитина шукає любові й підтримки своїх батьків. Еріх Фромм виділив два напрямки впливу батьків на життя дитини: турбота про задоволення фізичних потреб дитини, що визначає її любов до життя. Коли батьки добре ставляться до дитини, це допомагає їй зрозуміти: життя прекрасне.
«Виховання дітей потребує терпіння, самовідданості та внутрішньої стабільності», - стверджує спеціаліст із вивчення психологічних травм дитини Тіна Грімберг. До того ж, дуже важливо знати, які наслідки в душі дитини залишають наші вчинки, агресивна поведінка, необережні висловлювання.
Приниження – постійне джерело психологічних травм. Як часто батьки спускають дитину з високого рівня самооцінки на низький простими словами: «дурень», «телепень», «бовдур»… Особистість знецінюється. Особливо небезпечно робити це в присутності сторонніх.
Тероризування. Згадаймо, як часто нам доводилося спостерігати коли батьки залякують своїх дітей. Як легко вони погрожують дітям фізичною карою: «Я не знаю, що я з тобою зроблю» або «Я ладна тебе вбити!», або «Я зараз візьму ремінь, і …».
Не менше травмує дитину й ізоляція. Наприклад, якщо дитину зачиняють у кімнаті саму або, ще гірше, в коморі, забороняють їй гратися х однолітками.
І, нарешті, емоційне ігнорування. Скільки батьків вважають, що суворе виховання підготує дитину до суворого життя. І тому часто відмовляють дитині у співчутті та турботі, не обіймають і не пестять, не цілують і не розмовляють з нею.
На жаль, у нашому суспільстві, виникла ілюзія, що відкрито висловлювати свої почуття погано, що не потрібно часто говорити про любов. Партнер (чоловік або дружина) має сам здогадатися, як я до нього (неї) ставляться. Так і виникли в нас психологічні стосунки між людьми, за яких ми не кажемо дитині: «Яке щастя, що ти в мене є!», «Як я тебе люблю!», «Ти для мене найрідніший».
Як же нам навчитися уникати психологічних травм дитини?
☺ Насамперед, дорослим треба навчитися формувати партнерські дружні стосунки в своїй сім’ї. навчитися уважно й шанобливо ставитися одне до одного, відкрито висловлювати свої почуття та обговорювати свої проблеми.
☺ Дуже корисно навчитися боротися зі стресом, мирно розв’язувати конфлікти, уникати їх.
☺ Добре було б зрозуміти, яких психологічних травм ви зазнали в дитинстві, і спробувати за допомогою психологів їх подолати.
☺ Вирішивши стати батьками, необхідно ознайомитися з основами дитячої та вікової психології, мистецтвом бути батьками.
☺ Необхідно навчитися практичних навичок догляду за дітьми.
☺ У своїх діях необхідно розвивати здатність розповідати про свої почуття й турботи батькам та друзям, виховувати в дітей уміння захистити свої права. Корисно розвивати в дітях уміння відкладати отримання задоволення.
Взагалі, чим краще у вашої дитини розвинуті соціальні навички та вміння, там краще вона почувається в товаристві людей, тим краще вона захищена від психологічної травми.
Що ж відбувається з дітьми, які страждають від психологічних травм?
У немовлят у таких випадках може виникнути нудота та блювання. Крам того, у таких дітей з’являються затримки в розвитку моторних та мовних умінь, розвивається апатія та байдужість. Як зазначає Тіна Грімберг, у психологічно травмованих дітей простежується порушення сну. У них розвиваються шкідливі звички – смоктання пальця, спроби кусатися, розкачування, розлади в травленні, істерія. Серед різних видів психологічного травмування спеціалісти виділяють словесні образи у ставленні до дітей. Словесні образи сприяють розвитку певного ставлення дитини до самої себе, розвитку агресивності, бажання завдати шкоди собі та іншим людям. Травмовані діти часто справляють враження злих, нещасних. Часто відчувають потребу втекти куди-небудь, не маючи навіть чіткого уявлення, куди.
На жаль, часто травмування дитини вдома супроводжується її травмуванням у школі. Дитина готова бачити у вчителі замісника батьків, ставитися до нього (неї) з довірою. І коли вчитель поводиться стосовно дитини негативно, застосовуючи насильницькі методи, це або породжує психологічні травми, або поглиблює й без того глибокі сімейні травми.
Психологічні травмування в школі можуть виявлятися в таких діях:
словесні образи та приниження;
доведення дитини до сліз криком;
обзивання дитини дурнем чи ідіотом;
потурання дітям, які знущаються над іншими;
використання домашнього завдання як покарання тощо.
Ми часто не замислюємося над тим, що відчуває дитина, коли публічно обговорюється або проявляється її неуспіх.
Уявімо біля класної дошки не дуже впевнену в собі дитину. Вона пише на дошці. Намагається все зробити якомога краще. І раптом кілька дітей збуджено тягнуть руки – вони хочуть вказати на зроблену помилку. Помилка перетворюється у всенародне досягнення класу. А учень в’яне, перестає розмірковувати, його увага розсіюється. Успіху не досягнуто, а неуспіх стає звичним явищем. Поступово у травмованої дитини розвивається негативна самооцінка: «Я нездібний», «Я нічого не можу».
У всіх випадках травмування словом, ярлики, прізвиська глибоко роз’їдають душу дитини. У неї з’являються оцінювальні судження: «Я поганий», «Я нерозумна», «Я нікому не можу подобатися». Спочатку дитина думає так про себе зрідка, потім усе частіше, потім це стає реальністю. Оточення ж бачить нас значною мірою так, як ми самі бачимо себе.
Шкільні конфлікти: позиція батьків
Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Коріння шкільних конфліктів - в сім'ї
Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?
Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.
Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.
Втручання батьків
Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.
Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.
Як правильно допомагати
Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.
Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.
Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.


Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання
Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тижня-другого, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.
Перший етап. Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.
Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все спочатку це буде невелика частина , але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. після кожної самостійно та успішно виконаної частини ставте будь-який значок, наприклад, знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви переконаєтеся разом з дитиною, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтеся своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо виникне потреба. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви її завжди підтримаєте.
Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі самотужки. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.
Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?
Робота з батьками

Комментариев нет:

Отправить комментарий